РЕЗОЛЮЦІЯ VI НАЦІОНАЛЬНОГО КОНГРЕСУ ГЕРОНТОЛОГІВ І ГЕРІАТРІВ УКРАЇНИ

Результати проведення VI Національного конгресу геронтологів і геріатрів України (19 - 21 жовтня 2016 року, м. Київ) свідчать, що за період від попереднього конгресу геронтологів та геріатрів проводилась плідна робота в основних напрямках геронтології та геріатрії.

Доповіді, представлені на конгресі, присвячені вивченню фундаментальних механізмів старіння, передумов формування вікової патології, профілактиці прискореного старіння, аналізу вікових змін фізіологічних систем при старінні, науковому пошуку та вивченню ефективності геропротекторних засобів, медико-соціальним проблемам населення старшого віку. Ці напрямки досліджень мають пріоритетний характер, а отримані результати відповідають сучасному рівню.

Розвиток геронтології та геріатрії в Україні протягом останніх років відбувається в дуже складних умовах, зумовлених як глибокою соціально-економічною кризою, так і війною на сході України. При цьому у державі склалась несприятлива демографічна ситуація, яка характеризується низькою середньою тривалістю життя населення, великими людськими втратами в працездатному віці, збільшенням кількості людей пенсійного віку, які перебувають в несприятливих соціально-економічних умовах, що призводить до погіршення їх здоров'я, зниження фізичного та психічного стану, зростання захворюваності і смертності.

Зниження доходів, хронічний психологічний стрес, погана екологічна ситуація, вимушений нераціональний спосіб життя зумовлюють прискорене старіння населення та більш ранній розвиток вікової патології. По показникам очікуваної тривалості життя Україна (67 років) відстає від провідних країн світу на 10-14 років.

Конгрес відмічає, що великою проблемою залишається впровадження в практику сучасних наукових результатів. Це призводить до розриву між фундаментальними та прикладними дослідженнями. В Україні поки що не  існує ефективної системи надання геріатричної допомоги, відсутня мережа геріатричних медичних закладів, не затверджена на рівні МОЗу спеціальність “геріатрія”. В країні дуже мало  функціонуючих хоспісів та відділень паліативної допомоги невиліковним хворим літнього віку.

Низький рівень оплати праці наукових співробітників, вкрай незадовільне фінансування наукових та медичних закладів, постійне зростання вартості ліків створюють відставання української геронтології та геріатрії від світового рівня. Вирішення проблем старіння народу України потребус додаткової уваги з боку законодавчої і виконавчої гілок влади.

Конгрес схвалює в цілому роботу правління Українського наукового медичного товариства геронтологів та геріатрів за період, що минув після V конгресу.

Виходячи з представлених матеріалів та обговорень, що проходили на наукових засіданнях, конгрес пропонує:
1. В галузі соціальної геронтології та геріатрії:

1.1. Продовжити дослідження регіональних особливостей формування здоров'я населення та його потреб в різних видах медико-соціальної допомоги.

1.2. В майбутніх дослідженнях доцільно вивчати вплив хронічного соціально-психологічного стресу, зумовленого умовами соціально-економічної кризи та воєнних дій на сході України, на стан здоров’я людей літнього віку, а також розробити заходи по зменшенню негативного впливу соціальних чинників на здоров’я населення старших вікових груп.

1.3. Продовжити комплексні дослідження по раціоналізації способу життя, праці, харчування літніх людей в сім'ї та будинках-інтернатах, медичної, соціальної та професійно-трудової реабілітації працівників старших вікових груп.

1.4. Розвивати дослідження по розробці складу функціональних наборів продуктів та раціонів харчування для літніх людей з урахуванням способу життя та стану здоров'я, нових біологічно активних харчових продуктів для людей старшого віку як факторів впливу на процеси старіння.

1.5. Продовжити впровадження програм навчання медичних і соціальних працівників методикам організації та надання хоспісної і паліативної допомоги людям літнього віку. Надавати методичну допомогу в організації та діяльності цих закладів в різних регіонах країни.

1.6. Розробити рекомендації, що спрямовані на підвищення якості надання первинної медико-санітарної допомоги населенню похилого віку, посилення реабілітаційної спрямованості діяльності лікувально-профілактичних установ, вдосконалення етапності стаціонарного лікування з використанням нових стаціонар-замінюючих форм медико-соціального обслуговування.

1.7. Удосконалити методичні рекомендації щодо нормативного забезпечення населення похилою віку основними видами медичної та соціально-побутової допомоги.

1.8. Приймати участь у розробці програм кооперації діяльності медичних, соціальних установ та громадських організацій по розвитку нових форм медико-соціального обслуговування літніх людей.

1.9. Посилити роботу з популяризації результатів науково-дослідної діяль¬ності, з пропаганди серед населення раціонального способу життя.

2. В галузі біології старіння:
Продовжити дослідження по вивченню та розкриттю:

2.1. Фундаментальних процесів старіння на різних рівнях життєдіяльності, що
визначають старіння цілісного організму, його пристосувальну спроможність і розвиток вікової патології.

2.2. Вікових змін генетичного апарату та його регуляції.

2.3. Епігенетичних механізмів розвитку та старіння.

2.4. Мембранних механізмів старіння і внутріклітинних систем регуляції.

2.5. Вікових зрушень системи імунологічного контролю.

2.6. Нейрогуморальних механізмів старіння.

2.7. Можливостей і меж адаптації при старінні.

2.8. Філогенетичних особливостей старіння організму, причин неоднакової видової тривалості життя.

2.9. Експериментального обґрунтування можливостей впровадження у практику генної та клітинної (з використанням стовбурових клітин), гено-регуляторної терапії хвороб, пов'язаних з віком.

2.10. Ефективних засобів експериментального подовження життя і можливостей їх використання у людини.

2.11. Біоетичних аспектів геронтології, які в наш час набувають особливої ваги.

3. В галузі клінічної геронтології та геріатрії:

3.1. Продовжити вивчення взаємозв'язку між старінням і основними формами вікової патології, які є найбільш розповсюдженими у старших вікових групах і зменшують працездатність, здатність до самообслуговування і тривалість періоду активного життя людини.

3.2. Продовжити дослідження причин розвитку прискореного старіння, уніфікувати методи діагностики та заходи його профілактики.

3.3. Продовжити розробку та впровадження сучасних засобів діагностики, профілактики, лікування та реабілітації при основних захворюваннях, пов'язаних з віком - судинній патології головного мозку, ішемічній хворобі серця, серцевій недостатності, гіпертонічній хворобі, цукровому діабеті, злоякісних новоутвореннях, хронічному обструктивному захворюванні легень, захворюваннях опорно-рухового апарату, сечовидільної системи, екстрапірамідній недостатності, психічних захворюваннях.

3.4. Особливу увагу зосередити на вивченні особливостей процесів старіння організму, розвитку і перебігу асоційованої з віком патології в учасників АТО та осіб, які проживають в зоні проведення АТО. Розробляти методи профілактики, реабілітації та лікування з врахуванням цих особливостей.

3.5. Продовжити проведення епідеміологічних досліджені» в різних регіонах України по з'ясуванню регіональних особливостей чинників розвитку вікової патології та визначення стану здоров'я літніх людей.

3.6. Розширити дослідження по створенню геріатричних засобів та геропротекторів.

3.7. Розробити і впровадити в практику клінічні протоколи надання медичної допомоги хворим літнього віку з найбільш поширеними захворюваннями серцево-судинної, дихальної, центральної нервової системи та опорно-рухового апарату,  а також з поєднаною патологією різних систем організму.

4. В організаційній роботі:

4.1. Внести зміни до Статуту наукового медичного товариства геронтологів і геріатрів України та затвердити їх у Міністерстві юстиції України. Ці зміни стосуються можливості проведення товариством господарської та фінансової діяльності для вирішення статутних завдань товариства.

4.2. Спільно з Міністерством соціальної політики та іншими державними органами завершити роботу по створенню і затвердженню Національного плану дій по проблемі старіння. Розпочати його впровадження на загальнодержавному рівні.

4.3. Доручити керівництву ДУ “Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України” звернутись до Міністерства соціальної політики України з пропозицією про створення за участі МБФ “Карітас України” Центру Додаткової Освіти (ЦДО) з метою запровадження професійного навчання (протягом 6 місяців) за спеціальностями: молодша медична сестра по догляду за хворими та соціальний робітник.

4.4. Підготувати проект наказу МОЗ України про шляхи вдосконалення медичного обслуговування населення похилого віку в сучасних демографічних та соціально-економічних умовах.

4.5. Активізувати роботу обласних та міських товариств по залученню фахівців різного профілю (науковців, лікарів, біологів, соціологів, соціальних працівників) у товариства геронтологів та геріатрів, проводити роботу по створенню нових обласних та районних товариств геронтологів та геріатрів.

4.6. Посилити співробітництво Наукового медичного товариства геронтологів і геріатрів України з національними геронтологічними асоціаціями країн Європи. Увійти до складу Євро-азійської геронтологічної асоціації.

4.7. Ініціювати створення та розвиток мережі Клубів Старійшин з залученням до їх організації  студентської молоді та волонтерів з метою  пропагування  стилю життя, що спрямований на активне довголіття,  духовний розвиток та оздоровлення української нації.

5. В підготовці кадрів:

5.1. Підвищувати рівень знань медичних та соціальних працівників з геронтології та геріатрії, використовуючи для цього існуючи форми перед- та післядипломного навчання фахівців.

5.2. Провести VII Національний конгрес геронтологів і геріатрів України через 5 років. Продовжити практику проведення науково-практичних конференцій з актуальних проблем геронтології та геріатрії.

5.3. Запровадити премії за найкращі роботи в галузі геронтології та геріатрії, в тому числі премії для молодих вчених (аспірантів).

Конгрес вважає, що розкриття механізмів старіння, широке впровадження здорового способу життя, активна соціальна політика, звернена до людей похилого віку, є важливими факторами здоров'я, збільшення тривалості життя і досягнення активного довголіття, що становить завдання державної ваги.