Гіпокситерапія

Для профілактики та лікування різноманітних захворювань, підвищення функціональних можливостей організму у відділенні загальної терапії та профілактики передчасного старіння Інституту геронтології НАМН України застосовують гіпокситерапію гіпоксичні тренування дихання повітрям зі зниженою концентрацією кисню (гірським повітрям) на сертифікованому апараті німецької фірми CELLGYM (сертифікат відповідності №UA.TR.039.086-16 «Українського медичного центру сертифікації» Міністерства охорони здоров’я України).
Це відносно новий високоефективний, безмедикаментозний метод лікування, профілактики, омолодження та відновлення організму.

В основі методу гіпоксичних тренувань лежить адаптація організму до дії гіпоксії. В результаті гіпоксичних тренувань покращується обмін речовин, підвищується працездатність, стійкість організму до негативних факторів оточуючого середовища.

Гіпоксичні тренування рекомендовані як для  людей різного віку включаючи спортсменів, моряків, альпіністів, так і людей похилого та старечого віку з різною патологією.

При проведенні лікування індивідуально для кожного пацієнта підбирається режим гіпоксичних тренувань.

Попередньо проводиться гіпоксична проба для оцінки індивідуальної переносимості організмом гіпоксії, після чого призначається індивідуальна програма  гіпоксичних тренувань.
Показання:

  • профілактика та спортивна медицина.
    Підвищення фізичної і розумової працездатності, стійкості до емоційних навантажень, профілактика гострих респіраторних та інфекційних захворювань; профілактика десинхронозу при зміні годинних поясів та висотної хвороби; попередження наслідків гіпокінезії, попередження ускладнень вагітності, захист від іонізуючої радіації, електромагнітного випромінювання та шкідливих факторів навколишнього середовища; попередження професійних захворювань, підвищення рекордів в спорті, попередження передчасного старіння;
  • лікування:
    1) захворювання серцево-судинної системи: ІХС, зокрема стабільна стенокардія напруги І – ІІ функціональні класи; нейроциркуляторна дистонія; гіпертонічна хвороба І – ІІ ст., недостатність кровообігу І ст., облітеруючі захворювання периферичних судин;
    2) патології органів дихання: гостра пневмонія в стадії реконвалесценції, хронічний бронхіт, ХОЗЛ та бронхіальна астма поза загостренням, емфізема легень, післяопераційні ателектази,  пневмоконіози;
    3) хронічні запальні захворювання різної етіології та локалізації: тонзиліт, риніт, фарингіт, аднексит та ін.;
    4) захворювання ендокринної системи: цукровий діабет, первинний тиреотоксикоз І – ІІ ст., гіпотиреоз, метаболічний синдром,  ожиріння;
    5) вторинні імунодефіцитні стани; алергічні та аутоімунні захворювання;
    6) неврози, неврозоподібні, астенічні і депресивні стани, епілепсія; хвороба Паркінсона;
    7) токсикози ІІ половини вагітності; ювенільні маткові кровотечі, субфертильні стани у чоловіків;
    8) гіпопластичні, токсичні, пострадіаційні та залізодефіцитні анемії;
    9) виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки, хронічний гастрит, хронічний гепатит, дискінезії жовчовивідних шляхів, постхолецистектомічний синдром; пародонтоз;
  • реабілітація.
    Перенесені інфаркт міокарду, міокардити, перенесені хірургічні втручання, наслідки радіаційного впливу, стадія субкомпенсації хронічних захворювань різних систем.

Протипоказання:

  1. гострі інфекційні захворювання, загострення хронічних запальних процесів, захворювання, що супроводжуються лихоманкою;
  2. гострі соматичні захворювання (інфаркт міокарду, гостре порушення мозкового кровообігу, гіпертонічний криз, пневмоторакс, астматичний статус); тромбоемболія легеневої артерії;
  3. захворювання органів дихання з дихальною недостатністю ІІ – ІІІ ст., важкий перебіг бронхіальної астми зі стероїдною залежністю, туберкульоз легень в активній фазі;
  4. хронічні захворювання з переходом в декомпенсацію (хронічна ниркова недостатність, що вимагає гемодіалізу, анасарка;
  5. вроджені аномалії серця і великих судин; набуті вади серця;
  6. хвороби міокарда та перикарда в стадії декомпенсації (недостатність кровообігу ІІ – ІІІ ст., стенокардія напруги IV ФК, стійкі та пароксизмальні порушення серцевого ритму);
  7. індивідуальна непереносимість кисневої недостатності; генетично зумовлена „глухота” до гіпоксичного стимулу;
  8. вагітність до 20 тижнів.

Особливості призначення ІНГТ в літньому віці

Відносним протипоказом є вік більше 75 років, що пов’язано з відсутністю достатніх адаптаційних резервів організму. У людей літнього віку не рекомендується проводити тренування при наявності стабільної стенокардії напруги ІІІ ФК та при амбулаторному систолічному АТ більше 160 мм.рт.ст.

ГРИБ Оксана Миколаївна, к.м.н., лікар-терапевт.
Телефон: (067) 945-96-42.

ГРЕМ’ЯКОВ Антон Васильович, лікар-терапевт II категорії.
Телефон: (067) 290-72-82, з 9.00 до 17.00.
Субота та неділя – вихідні.

Інформація про наукову конференцію "Гіпоксія та старіння" (Архів)